пасія
ПА́СІЯ, ї, ж.
1. заст. Любов, пристрасть.
Як фаховий і незвичайно здібний слюсар-самоук, він попросту мав пасію до відчинювання замків (Фр., II, 1950, 240);
// розм. Предмет кохання, пристрасті; коханий, кохана.
Стежив за нею тільки Микита, але він уже, здається, знайшов собі нову пасію (Бурл., О. Вересай, 1957, 173).
2. діал. Гнів.
— Я таки вже комусь, для науки, поставлю язика навсторч рота! — в очах тінню шугнула пасія (Стельмах, І, 1962, 53).
◊ Впада́ти в па́сію — те саме, що Впада́ти (впа́сти) в гнів ( див. впада́ти).
Кажуть, коли впадав [голова колгоспу] у пасію, то швидко вилітав на своєму мотоциклі у поле і там уже лаявся, як тільки міг (Кучер, Прощай.., 1957, 395).
Словник української мови (СУМ-11)