пахолок
ПА́ХОЛОК, лка, ч., діал. Холка.
ПАХО́ЛОК, лка, ч., заст.
1. Слуга.
[Конон:] Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (Кроп., II, 1958, 464);
Пахолки у білих свитках розносили мед у високих срібних келихах (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 278).
2. Хлопчик, підліток.
Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маленькою дитинкою (Стор., І, 1957, 56).
Словник української мови (СУМ-11)