пацнути
ПА́ЦНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до па́цати.
Він встав і пацнув Дарку з розмаху по плечах (Л. Укр., III, 1952, 669);
Ненароком пацнув [Блаженко] рукою по клавішах рояля (Гончар, III, 1959, 152);
З усього розгону трахнув [цап] завідуючого фермою лобом у коліно. — Чого тобі треба, сатано? — пацнув ногою Кужель (Добр., Тече річка.., 1961, 237).
Словник української мови (СУМ-11)