паче
ПА́ЧЕ, заст.
1. прикм. Уживається у знач. вищого ступеня; кращий.
То, щоб нагріть його [Давида], взяли, Царевен паче красотою, Дівчат старому навели (Шевч., II, 1963, 94).
2. присл. Уживається у знач. вищого ступеня; краще.
[Батура:] Карпо, скромність, каже прислів’я, буває іноді паче гордості (Корн., II, 1955, 222);
— Про те, що я тобі говорив, — нікому ні звуку. Паче всього, щоб жінка не знала (Тют., Вир, 1964, 309).
Па́че о́ка берегти́ (стерегти́ і т. ін.) див. о́ко¹;
Па́че ча́яння — понад сподівання.
— Ти про життя думай. І в першу чергу — про своє завдання. Повинно б удатися. Все — за це. Ну, а коли зірветься, паче чаяння, не лізьте згарячу. Бережи хлопців і себе (Головко, II, 1957, 539);
Тим па́че — тим більше.
Хочу попрохати Вашої ради і сподіваюся, що Ви не відмовите .., тим паче, що справа не цілком особиста (Коцюб., III, 1956, 124);
В житті, а тим паче в театрі, буває чимало всіляких несподіванок (Смолич, Театр.., 1940, 114).
Словник української мови (СУМ-11)