пащекування
ПАЩЕКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. пащекува́ти.
[Старшина:] Яке мені діло до людського пащекування! Всяк повинен знати своє стійло (К.-Карий, І, 1960, 45);
— Мені цікаво знати, що відповіла старшина і військо, а не безглузді пащекування пана (Тулуб, Людолови, II, 1957, 227).
Словник української мови (СУМ-11)