пащекування
ПАЩЕКУВА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. пащекува́ти.
[Старшина:] Яке мені діло до людського пащекування! Всяк повинен знати своє стійло (І. Карпенко-Карий);
– Мені цікаво знати, що відповіла старшина і військо, а не безглузді пащекування пана (З. Тулуб);
Це дівча якось глибоко дратувало Славенка своїм чванькуватим пащекуванням, а надто самою своєю присутністю, яка його зв'язувала (В. Підмогильний);
Вони били себе в груди й напосідалися на всіх інших, тероризуючи їх своїм горлатим пащекуванням (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)