пащека
ПАЩЕ́КА, и, ж., розм.
Те саме, що па́ща.
Помаленьку вона [щука] рознімає свою пащеку і випускає воду (І. Франко);
Перед очима мигнула пащека вовкодава (М. Шеремет);
Щось животинне було примітне в його [Кованьковому] здоровому апетиті, в завзятій праці пащекою та щелепами (І. Нечуй-Левицький);
– Цей хлопчисько зажене мене на той світ! Ти побачиш, як колись не витерплю і... роздеру йому пащеку аж до вух! (Я. Качура);
Якісь люди бігали по вузенькому перону, заливався сюрчок біля жадібної пащеки тунелю, гриміло зчеплення між цистернами (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)