пейзани

ПЕЙЗА́НИ, ів, мн. (одн. пейза́н, пейза́нин, а, ч.; пейза́нка, и, ж.). Ідилічні образи селян у художній літературі, у живописі, в театрі XVIII-XIX ст.

— Якщо нам покажуть який-небудь живий характер, то ми вже думаємо, чи це не особистість, тому що зображуваний персонаж зовсім не схожий на якого-небудь пейзана, театрального тирана, віршомаза, суддю і подібні до них обношені персонажі (Про мист. театру, 1954, 26);

// заст., ірон. Селяни.

Іспанські пейзани в мальовничих шатах, взятих напрокат у театрі опери та балету, захоплено вітають знатних туристів і закидають їх магноліями та камеліями (Смолич, Після війни, 1947, 61).

Значення в інших словниках

1. пейзани — -ів, мн. (одн. пейзан, пейзанин, -а, ч.; пейзанка, -и, ж.). Ідилічні образи селян у художній літературі, у живописі, в театрі 18-19 ст. || заст., ірон. Селяни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. пейзани — ПЕЙЗА́НИ, ів, мн. (одн. пейза́н, пейза́нин, а, ч.; пейза́нка, и, ж.). Ідилічні образи селян у художній літературі, у живописі, в театрі XVIII–XIX ст.  Словник української мови у 20 томах