пенсіонер

ПЕНСІОНЕ́Р, а, ч. Той, хто одержує пенсію.

Так круто повернув [Бронко], що мало не зачепив старенького пенсіонера, який повертався з базару з сіткою, напханою городиною (Вільде, Сестри.., 1958, 502).

Персона́льний пенсіоне́р див. персона́льний.

Значення в інших словниках

1. пенсіонер — пенсіоне́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пенсіонер — ПЕНСІОНЕР – ПАНСІОНЕР Пенсіонер, -а. Людина, яка одержує пенсію. Пансіонер, -а. Той, хто вчиться в пансіоні – навчальному закладі з гуртожитком; той, хто живе в пансіоні – невеликому готелі.  Літературне слововживання
3. пенсіонер — г. емерит; ПЕНСІЯ, див. ПЛАТНЯ; фр. г. емеритура <н. вийшов на емеритуру>.  Словник синонімів Караванського
4. пенсіонер — див. старий  Словник синонімів Вусика
5. пенсіонер — -а, ч. Той, хто одержує пенсію. Персональний пенсіонер — людина, яка одержує підвищену для неї особисто пенсію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пенсіонер — ПЕНСІОНЕ́Р, а, ч. Той, хто одержує пенсію. Так круто повернув [Бронко], що мало не зачепив старенького пенсіонера, який повертався з базару з сіткою, напханою городиною (Ірина Вільде). (1) Персона́льний пенсіоне́р – той, хто одержує персональну пенсію.  Словник української мови у 20 томах
7. пенсіонер — Пенсіоне́р, -ра; -не́ри, -рів (хто одержує пенсію)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)