перебендя

ПЕРЕБЕ́НДЯ, і, ч., розм.

1. Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун.

2. Людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати і т. ін.

Вперше [Леся] слухала від сліпого кобзаря пісню про Кармеля і жандарма, що гримав тоді на старого. Тепер вона вже знає, за що погрожував жандарм запроторити перебендю в холодну (М. Ол., Леся, 1960, 119).

Значення в інших словниках

1. перебендя — перебе́ндя іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. перебендя — Балаклій, базікало; вередун.  Словник синонімів Караванського
3. перебендя — -і, ч., розм. 1》 Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун. 2》 Людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перебендя — ПЕРЕБЕ́НДЯ, і, ч., розм. 1. Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун. Капризує наш перебендя (з переказу). 2. Людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. перебендя — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил.  Словник синонімів української мови
6. перебендя — Перебе́ндя, -бе́нді, -дею, -де! -бе́нді, -бе́ндь, -бе́ндям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. перебендя — Перебе́ндя, -ді м. 1) Балагуръ. 2) Капризникъ, привередникъ.  Словник української мови Грінченка