перебендя —
перебе́ндя іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
перебендя —
-і, ч., розм. 1》 Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун. 2》 Людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
перебендя —
ПЕРЕБЕ́НДЯ, і, ч., розм. 1. Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун. Капризує наш перебендя (з переказу). 2. Людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
перебендя —
БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил.
Словник синонімів української мови
перебендя —
ПЕРЕБЕ́НДЯ, і, ч., розм. 1. Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун. 2. Людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати і т. ін. Вперше [Леся] слухала від сліпого кобзаря пісню про Кармеля і жандарма, що гримав тоді на старого.
Словник української мови в 11 томах
перебендя —
Перебе́ндя, -ді м. 1) Балагуръ. 2) Капризникъ, привередникъ.
Словник української мови Грінченка