перевідник

ПЕРЕВІ́ДНИК, а, ч.

1. діал. Той, хто що-небудь переводить, псує.

[Матрона:] Хочу мати в хаті чоловіка, а не п’яницю, не громадського злодія та перевідника (Фр., IX, 1952, 412).

2. спец. Пристрій, за допомогою якого що-небудь переводять (у 3 знач.).

В тому місці, де перевідник з’єднувався з колонковою трубою, збирався шлам (Роб. газ., 29.І, 1965, 2).

Значення в інших словниках

1. перевідник — переві́дник 1 іменник чоловічого роду, істота про людину переві́дник 2 іменник чоловічого роду пристрій  Орфографічний словник української мови
2. перевідник — див. марнотратник  Словник синонімів Вусика
3. перевідник — -а, ч. 1》 діал. Той, хто що-небудь переводить, псує. 2》 спец. Пристрій, за допомогою якого що-небудь переводять (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перевідник — ПЕРЕВІ́ДНИК, а, ч. 1. діал. Той, хто що-небудь переводить, псує. [Матрона:] Хочу мати в хаті чоловіка, а не п'яницю, не громадського злодія та перевідника (І. Франко). 2. спец. Пристрій, за допомогою якого що-небудь переводять (у 3 знач.).  Словник української мови у 20 томах
5. перевідник — Перевідник, -ка м. 1) Расточитель. Адес — пес, Пересип — злодій, Куяльник — перевідник. Ном. № 748. 2) Человѣкъ смѣшанной породы, помѣсь. Шух. І. 55.  Словник української мови Грінченка