переговорювати
ПЕРЕГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док.
1. перев. док., про кого — що. Розмовляючи з ким-небудь про справи, домовлятися про що-небудь, з’ясовувати щось або говорити з ким-небудь недовго, поспіхом.
Максюта переговорив з бетонницями, щось показав їм рукою в протилежний кінець майданчика (Гур., Друзі.., 1959, 70);
— Цеї [цієї] ж весни обов’язково виберу час, переговорю з Інною, виясню ставлення її до мене (Крот., Сини.., 1948, 11).
2. що, про кого — що і без додатка. Говорити з ким-небудь про все або багато чого-небудь.
За стаканом пива або чаю вони багато чого переговорювали між собою (Н.-Лев., І, 1956, 448);
Того вечора Глущук і Артьомов багато чого переговорили про життя людей на світі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 216).
3. тільки док. Закінчити розповідь або обговорення чого-небудь.
До вечора не переговориш усього, що там було! (Кв.-Осн., II, 1956, 185);
На селі стало тихо. Переговорили люди… вирішили — схаменулась дівчина, за розум береться (Вас., ІІ, 1959, 105).
4. перев. док., розм. Говорячи більше за кого-небудь, примусити його замовкнути.
— Тебе, дівчино, як я бачу, й за рік не переговориш, а за два не переслухаєш, — каже Опанас (Вовчок, І, 1955, 24);
Переговорити її було неможливо. Вона сипала по тисячі слів за хвилину (Ряб., Золототисячник, 1948, 147).
Словник української мови (СУМ-11)