передавач

ПЕРЕДАВА́Ч, а́, ч.

1. Той, хто (те, що) передає що-небудь.

[Річард:] Всяк його [слово] сам зможе взять тепера, а передавачів не треба нам (Л. Укр., III, 1952, 37);

Мелодія в "Енеїді", як завжди у Лисенка, має першорядне значення. Вона — основний носій змісту і чутливий передавач найтонших емоційних.. відтінків (Мист., 6, 1964, 26).

2. Апарат, за допомогою якого передаються на відстань сигнали, повідомлення, зображення і т. ін.

Зовні радіотелефон нічим не відрізняється від звичайного настільного телефонного апарата. Тільки в його корпус вмонтовано передавач і приймач (Наука.., 8, 1961, 46);

— З деяких важливих причин ми утримуємось зараз від систематичної роботи на передавачу [передавачі] … (Ю. Янов., І, 1954, 228).

Значення в інших словниках

1. передавач — передава́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину передава́ч 2 іменник чоловічого роду апарат  Орфографічний словник української мови
2. передавач — I [пеиреидавач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ач'у, мн. -ач'і, -ач'іў (людина) II [пеиреидавач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ач'і, р. мн. -ач'іў (апарат)  Орфоепічний словник української мови
3. передавач — -а, ч. 1》 Той, хто (те, що) передає що-небудь. 2》 Апарат, за допомогою якого передаються на відстань сигнали, повідомлення, зображення і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. передавач — ПЕРЕДАВА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто (те, що) передає що-небудь. [Річард:] Всяк його [слово] сам зможе взять тепера, а передавачів не треба нам (Леся Українка); Мелодія в “Енеїді”, як завжди у Лисенка, має першорядне значення.  Словник української мови у 20 томах