передихати
ПЕРЕДИХА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПЕРЕДИ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕДИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. Робити глибокий вдих і видих при утрудненому диханні.
Він одною рукою стер з виду воду і, роззявляючи рота, передихав (Мирний, І, 1954, 249);
Я повертаюся спиною до Вольфа, кидаю поглядом по натовпу і важко передихаю (Кол., На фронті.., 1959, 157);
— Наші ліві депутати, — долітають до мене слова читальника, — тримають, — тут Юхим передихнув, далі знов нагнувся до книжки й додав: — ся (Вас., І, 1959, 360);
Чохов поклав лейтенанта на м’які купини і, розпроставши замлілу спину, кілька разів глибоко, з відсапом, передихнув (Тют., Вир, 1964, 322).
2. Робити коротку перерву для відпочинку під час роботи, заняття і т. ін.
Оповісник лиш мить передихав, барабанячи в якийсь гучний хрипливий прилад, і знову розпочинав усю довгу фразу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 183);
Раптом жрець зупинявся.., якийсь час передихував, дивився в темряву, що стелилась за Перуном (Скл., Святослав, 1959, 223);
[Микита:] Аж отут передихнем по-людськи, двоє суток їхали поспішаючи (Кроп., V, 1959, 506);
Передихнувши в тіні, Сахно знову побігла (Смолич, І,1958, 94).
Словник української мови (СУМ-11)