передихати
ПЕРЕДИХА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПЕРЕДИ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕДИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. Робити глибокий вдих і видих при утрудненому диханні.
Він одною рукою стер з виду воду і, роззявляючи рота, передихав (Панас Мирний);
Я повертаюся спиною до Вольфа, кидаю поглядом по натовпу і важко передихаю (П. Колесник);
– Наші ліві депутати, – долітають до мене слова читальника, – тримають, – тут Юхим передихнув, далі знов нагнувся до книжки й додав: – ся (С. Васильченко);
Чохов поклав лейтенанта на м'які купини і, розпроставши замлілу спину, кілька разів глибоко, з відсапом, передихнув (Григорій Тютюнник).
2. Робити коротку перерву для відпочинку під час роботи, заняття і т. ін.
Оповісник лиш мить передихав, барабанячи в якийсь гучний хрипливий прилад, і знову розпочинав усю довгу фразу (Іван Ле);
Раптом жрець зупинявся.., якийсь час передихував, дивився в темряву, що стелилась за Перуном (С. Скляренко);
[Микита:] Аж отут передихнем по-людськи, двоє суток їхали поспішаючи (М. Кропивницький);
Передихнувши в тіні, Сахно знову побігла (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)