Словник української мови в 11 томах

передуючий

ПЕРЕДУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до передува́ти².

Сьогодні в Москві — віддаля від бурхливої революційної столиці Петрограда — відкривалася передуюча Всеросійським Установчим зборам Державна нарада (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 7).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. передуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до передувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови