перекинчик

ПЕРЕКИ́НЧИК, а, ч.

1. розм. Той, хто перейшов на бік ворога; зрадник.

— Та не знав ніхто ради на се, Не придумав підмоги, Тілько ти, перекинчик, упав Фараону під ноги (Фр., XII, 1953, 499);

— Хлопці, гайдамака! — скрикнув [червоноармієць] радісно. Йому сказали взяти перекинчика на мушку (Кач., II, 1958, 392).

2. зневажл., жарт. Той, хто відмовився від своїх переконань, поглядів, від колишніх друзів.

— Навіть не похвалите мене за те, що я стала перекинчиком, аби з’єднати собі ваше серце? (Март., Тв., 1954, 270);

— А цей закон вигадав не якийсь царський урядовець, а встановила його наша козацька громада, освятило його все військове товариство. І той, хто порушує цей закон, є зрадник і перекинчик (Добр., Очак. розмир, 1965, 71).

Значення в інших словниках

1. перекинчик — переки́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. перекинчик — ПЕРЕВЕРТЕНЬ, ЗРАДНИК.  Словник синонімів Караванського
3. перекинчик — див. зрадник  Словник синонімів Вусика
4. перекинчик — -а, ч. 1》 розм.Той, хто перейшов на бік ворога; зрадник. 2》 зневажл., жарт. Той, хто відмовився від своїх переконань, поглядів, від колишніх друзів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. перекинчик — ПЕРЕКИ́НЧИК, а, ч. 1. розм. Той, хто перейшов на бік ворога; зрадник. – Та не знав ніхто ради на се, Не придумав підмоги, Тілько ти, перекинчик, упав Фараону під ноги (І.  Словник української мови у 20 томах
6. перекинчик — переки́нчик (перекі́нчик) ренегат, відступник (Лучук) (ср, ст): В усіх народів світу були перекинчики, що покидали свою націю і з різних причин переходили до іншої, але вони не неґували існування матірньої нації (Шухевич); Часто ходили разом до дівчат.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. перекинчик — ВІДСТУ́ПНИК (той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів, політичних переконань тощо), РЕНЕГА́Т, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, ЗРА́ДНИК, НЕДО́ВІРОК, ПЕРЕБІ́ЖЧИК, ВІДЩЕПЕ́НЕЦЬ, ПЕРЕКИ́НЕЦЬ, ПЕРЕКИ́НЧИК розм. Іван Франко своїм гострим словом карає, б'є всіх тих,..  Словник синонімів української мови
8. перекинчик — Переки́нчик, -ка; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. перекинчик — Перекинчик, -ка м. Перебѣжчикъ, отступникъ, ренегатъ. Нині гордиш словом і віров моєю... Перекинчик з тебе, не мож тя любити. Гол. III. 454.  Словник української мови Грінченка