перекис

ПЕРЕ́КИС, у, ч., хім. Найвищий ступінь окислення елементів; речовина, утворена шляхом такого окислення.

При діянні озону блискуча срібна пластинка швидко чорніє, вкриваючись шаром перекису срібла (Заг. хімія, 1955, 306);

— Яка грудна клітина! А плече яке, га? — захоплено казав хірург, оброблюючи страшну Орлюкову рану перекисом водню (Довж., І, 1958, 321).

Значення в інших словниках

1. перекис — пере́кис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. перекис — ПЕРЕ́КИС, у, ч., хім. Найвищий ступінь окислення елементів; речовина, утворена шляхом такого окислення. При діянні озону блискуча срібна пластинка швидко чорніє, вкриваючись шаром перекису срібла (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах