1. Словник української мови в 11 томах

перекис

ПЕРЕ́КИС, у, ч., хім. Найвищий ступінь окислення елементів; речовина, утворена шляхом такого окислення.

При діянні озону блискуча срібна пластинка швидко чорніє, вкриваючись шаром перекису срібла (Заг. хімія, 1955, 306);

— Яка грудна клітина! А плече яке, га? — захоплено казав хірург, оброблюючи страшну Орлюкову рану перекисом водню (Довж., І, 1958, 321).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перекис — пере́кис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. перекис — ПЕРЕ́КИС, у, ч., хім. Найвищий ступінь окислення елементів; речовина, утворена шляхом такого окислення. При діянні озону блискуча срібна пластинка швидко чорніє, вкриваючись шаром перекису срібла (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах