перекис

ПЕРЕ́КИС, у, ч., хім.

Найвищий ступінь окислення елементів; речовина, утворена шляхом такого окислення.

При діянні озону блискуча срібна пластинка швидко чорніє, вкриваючись шаром перекису срібла (з навч. літ.);

Її коси від надмірного вживання бігуді й хімічних перекисів порідшали і, короткі, не обрамляючи лице, звивалися над лобом, над вухами (Б. Харчук);

– Яка грудна клітина! А плече яке, га? – захоплено казав хірург, оброблюючи страшну Орлюкову рану перекисом водню (О. Довженко).