переломлений
ПЕРЕЛО́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переломи́ти 1, 2 і переломи́тися 1, 2.
Під завеликими бровами [Шмалія] глибоко засіли невеличкі очиці, кольору щойно переломлених напильників (Стельмах, І, 1962, 113);
То було моє власне сумління,.. переломлене сто раз в призмі сліз мого серця (Л. Укр., III, 1952, 690);
*У порівн. Мов переломлений упав [Сава] до землі (Коб., II, 1956, 212).
2. у знач. прикм. Зіпсований внаслідок переламування; зламаний (у 2 знач.).
І тут щось хруснуло. Він одсунув ногу і побачив люльку з переломленим чубуком (Тют., Вир, 1964, 436);
*Образно. Висока переломлена тінь від її постаті заколивалася на стіні (Мик., II, 1957, 295).
Словник української мови (СУМ-11)