перелюбець

ПЕРЕЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., заст. Той, хто перелюбствує.

— Я, отче Віталію, сумніваюся відносно бога, але попам тепер я зовсім не довіряю. Та ще таким розпусним перелюбцям, як ви (Шиян, Гроза.., 1956, 270).

Значення в інших словниках

1. перелюбець — перелю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. перелюбець — Перелюбник, розпусник, п! БАБІЙ; (жінка) перелюбка, перелюбниця.  Словник синонімів Караванського
3. перелюбець — див. звабник; коханий; легковажний  Словник синонімів Вусика
4. перелюбець — -бця, ч. Той, хто перелюбствує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. перелюбець — ПЕРЕЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто перелюбствує. – Ха-вав! Дід Махтей мовчать, вони теж уже його бачать, вони милуються з цього закоханого перелюбця (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах
6. перелюбець — Перелю́бець, -бця; -лю́бці, -бців і перелю́бник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. перелюбець — Перелюбець, -бця м. Прелюбодѣй. Краде злодій — помагаєш, з перелюбцем накладаєш. К. Псал. 119.  Словник української мови Грінченка