Словник української мови в 11 томах

перемир’я

ПЕРЕМИ́Р’Я, я, с. Тимчасове припинення воєнних дій за згодою сторін, що беруть участь у війні, а також угода про припинення таких дій.

— Перемир’я вічно тривати не може. Після нього або приходить мир, або… знов розпочинається війна (Шовк., Інженери, 1956, 453);

За Андрусівським перемир’ям, укладеним Росією з Польщею в 1667 р., за Росією залишились українські землі на лівому березі Дніпра і Київ на правому березі (Нова іст., 1956, 42).

Словник української мови (СУМ-11)