перенаджувати
ПЕРЕНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш. недок., ПЕРЕНА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., рідко. Переманювати на свій бік, принаджувати до себе.
Я шавлію пересію, Руту пересаджу, Таки свого миленького К собі перенаджу (Укр.. лір. пісні, 1958, 317);
Думав [Остап] Зінька перенадити, на свій бік переняти, щоб він з їм [ним] у спілці був (Гр., II, 1963, 314).
Словник української мови (СУМ-11)