переперти
ПЕРЕПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., перех., розм., фам.
1. Те саме, що перетяга́ти 4.
— Ліс крав.. Ну, а мені й підказано. Натиснув — за одну ніч всі колоди в колгосп перепер, кабан отакий (Збан., Малин. дзвін, 1958, 95).
2. перен. Подолати, перемогти і т. ін. у чому-небудь.
— Уже як бачу я, тебе не переперти: Хто дурнем уродивсь, тому дурним і вмерти! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 61);
[Князь:] Се що знов? Ти думаєш, що перепреш мене? (Фр., IX, 1952, 209).
Словник української мови (СУМ-11)