перепиватися

ПЕРЕПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕПИ́ТИСЯ, п’ю́ся, п’є́шся, док.

1. чого і без додатка. Випивати багато спиртних напоїв, пити до повного сп’яніння; упиватися.

Мати, боячись, щоб він, не перепивсь, хотіла одняти боклагу (П. Куліш, Вибр., 1969, 151);

— Що там, Дмитрію, певно, меду хтось перепився? (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 273);

// Призвичаюватися до п’янства, ставати п’яницею; спиватися.

А голос мав [отець Василь] який, доки не перепився! (Хотк., І, 1966, 74);

// перен. Впадати у стан, що нагадує оп’яніння, хміліти (від радості, горя і т. ін.).

Ой буде дивна дивина! Вночі додому не вернусь, Схмелію, певне, без вина І без горілки переп’юсь! (Мал., Звенигора, 1959, 56).

2. Напиватися п’яними (про всіх або багатьох).

Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (Котл., І, 1952, 206);

Одного разу вночі Савка перебрався до Палія і повідомив його, що військо Браницького перепилося і спить покотом (Укр.. казки, легенди.., 1957, 248).

3. Випивати рідини більше, ніж слід; обпиватися.

А що коли коні розкувалися чи переп’ються води й пристануть у дорозі? (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 104).

Словник української мови (СУМ-11)