переповняти
ПЕРЕПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПЕРЕПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Наповнювати, заповнювати ким-, чим-небудь понад міру або в дуже великій кількості.
Шкільна молодь.. переповнює гальорки академічної опери і драми (Еллан, II, 1958, 171);
Весело щебетали пташки, вони, здавалось, переповнили всі кущі (Трип., Дорога.., 1944, 65);
// безос.
Сподівались, що вітром нажене дощу, а його так і не нагнало, тільки завіями сухої куряви переповнило степ (Гончар, II, 1959, 367).
2. перен. Заповнювати цілком (про почуття, переживання, думки і т. ін.).
Щастя переповняє так мене всього, що витискає з мене навіть слова (Коцюб., ІІ, 1955, 254);
— На добраніч, Одарко Гаврилівно, — повторив Ладимко. Його переповнювали думки. Хотілося швидше вилити їх на папір (Руд., Остання шабля, 1959, 189);
Почуття переповнювали черству душу Докії Захарівни (Дмит., Розлука, 1957, 69);
Буйна радість переповнила серце (Головко, II, 1957, 639).
◊ Перепо́внити ча́шу (ча́рку, мі́ру і т. ін.) [терпі́ння] — позбавити сил, можливості терпіти, зносити що-небудь.
Другого дня сталася сутичка Маслюка з полковником Голубом. Це була остання крапля, що переповнила чашу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 77);
Микита ледве встояв на ногах.. Ці страшні синяки на доньчиному тілі переповнили чарку (Л. Янов., І, 1959, 310);
Начко терпеливо читав ці всі вибухи роздратованої пристрасті й ошуканих надій чесних, але обмежених людей.. Та нарешті один лист, відмінний від інших щодо тону й наміру, переповнив міру (Фр., VI, 1951, 287).
Словник української мови (СУМ-11)