переповняти
ПЕРЕПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПЕРЕПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., що.
1. Наповнювати, заповнювати ким-, чим-небудь понад міру або в дуже великій кількості.
Шкільна молодь .. переповнює гальорки академічної опери і драми (В. Еллан-Блакитний);
Весело щебетали пташки, вони, здавалось, переповнили всі кущі (А. Трипільський);
// безос.
Сподівались, що вітром нажене дощу, а його так і не нагнало, тільки завіями сухої куряви переповнило степ (О. Гончар).
2. перен. Заповнювати цілком (про почуття, переживання, думки і т. ін.).
Щастя переповняє так мене всього, що витискає з мене навіть слова (М. Коцюбинський);
– На добраніч, Одарко Гаврилівно, – повторив Ладимко. Його переповнювали думки. Хотілося швидше вилити їх на папір (М. Руденко);
Почуття переповнювали черству душу Докії Захарівни (Л. Дмитерко);
Буйна радість переповнила серце (А. Головко);
Зрештою, він і сам уже не міг витримати тієї гостро-щемливої нудьги й пекучого бажання висловитися, що переповнювали його по вінця (І. Багряний).
◇ (1) Перепо́внювати / перепо́внити ча́шу терпі́ння кого, чию – позбавляти когось сил, можливостей терпіти, зносити що-небудь.
Посипалися з моєї пазухи [яйця] на Глафірину голову... Це були останні краплі, що переповнили чашу її терпіння (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)