переполошений
ПЕРЕПОЛО́ШЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переполоши́ти.
— Чого ж ти сам себе боїшся? — поспитала [Варка] його, вся переполошена (Вовчок, І, 1955, 168).
2. у знач. прикм. Який переполошився.
Ніколи ще.. на березі не було стільки людей, як сьогодні.. Тільки переполошені дачники тікали на вокзал (Панч, II, 1956, 527);
*У порівн. Ворог біжить переполошеною отарою перед очима (Ле, Опов. та нариси, 1950, 295);
// Який виражає переполох.
З переполошеним видом, блідий і ніби прикований до кам’яного тротуару, стояв [Стоколоса] на розі вулиці (Фр., II, 1950, 300).
Словник української мови (СУМ-11)