перерубаний
ПЕРЕРУ́БАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переруба́ти.
Поруч сидить Марко Теліжка з головою, похиленою на перерубане польським уланом коромисло (Речм., Весн. грози, 1961, 88).
2. у знач. прикм. Зіпсований, знівечений, поранений і т. ін. ріжучою холодною зброєю.
На узбіччях дороги покинуті гармати, зарядні ящики з перерубаними посторонками, розбиті артилерією бронемашини… (Гончар, II, 1959, 440);
Найстаріший, сивий, рубаний-перерубаний козак, увесь у шрамах (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 321).
Словник української мови (СУМ-11)