перерубувати
ПЕРЕРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Рубаючи, розтинати навпіл, на частини; розрубувати.
— Сокири зробити такі, щоб перерубувати супротивника, як дровину (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 434);
Булат-молодець вихватив саблю [шаблю] і перерубав надвоє собаку (Укр.. казки, легенди.., 1957, 66);
Блискавкою бистрої шаблі Пампушка відтяв коня від інших, перерубавши сплетені гриви (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 55);
*Образно. Уляна перерубала їхню змову поглядів різким кивком очей: — Питаю тебе, чого прийшла? (Тют., Вир, 1964, 455).
2. Рубати, розрубувати всіх, багатьох або усе, багато чого-небудь;
// Убивати чи ранити ріжучою холодною зброєю всіх, багатьох.
Та в цю мить догнали вороги.. Він [воїн] усіх п’ятьох перерубав (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 55).
Словник української мови (СУМ-11)