пересвідчений
ПЕРЕСВІ́ДЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пересві́дчити.
— Сім дочок, та це випадає сім весіллів.. — одказала жінка тихо, пересвідчена в правдивості слів свого чоловіка (Н.-Лев., І, 1956, 139);
Добре пересвідчена у справі сваха, Солоха завжди знала, з чого треба починать (Л. Янов., І, 1959, 163).
2. у знач. прикм. Який виражає переконання, упевненість.
Говорити пересвідченим тоном.
Словник української мови (СУМ-11)