пересичений

ПЕРЕСИ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до переси́тити.

Упоравшись, лягав спузар біля Івана, весь чорний, пересичений димом (Коцюб., II, 1955, 328);

Знадвору потягнуло сирістю, важким, пересиченим вогкістю повітрям (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 132);

Д’Аннунціо — письменник-аристократ, прихильник індивідуалізму,.. людина пересичена життям і славою (Рад. літ-во, 3, 1957, 102).

2. у знач. прикм. Який переситився чим-небудь.

Отже, завтра її продадуть на базарі на ганьбу і втіху пересиченому пожадливому татаринові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 163);

Чоловіки, сонні й пересичені, ліниво смоктали пиво (Вільде, Сестри.., 1958, 195);

З почуттям глибокої ненависті і відрази змалювала поетеса пересичений натовп жорстоких, тупих і обмежених римських багатіїв (Іст. укр. літ., І, 1954, 666).

Значення в інших словниках

1. пересичений — переси́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пересичений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до переситити. 2》 у знач. прикм. Який переситився чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пересичений — Переси́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. пересичений — ПЕРЕСИ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до переси́тити. Упоравшись, лягав спузар біля Івана, весь чорний, пересичений димом (М. Коцюбинський); Знадвору потягнуло сирістю, важким, пересиченим вогкістю повітрям (В.  Словник української мови у 20 томах