перестій
ПЕРЕСТІ́Й, то́ю, ч.
1. Перезрівання, псування достиглих злаків, трав і т. ін.
Навіть незначний перестій посівів на пні приводить до осипання зерна (Рад. Укр., 29.IV 1946, 2).
2. Вимушена перерва у виробництві.
Почали обговорювати план. Скаржилися на перестої, на недостачу чорноробів (Коп., Вибр., 1948, 61).
Словник української мови (СУМ-11)