пересяклий
ПЕРЕСЯ́КЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до переся́кти.
Пересякле ненавистю, злобою, тупим упором і безсердечною, звірячою дикостю [дикістю] видалося йому тото [те] лице (Фр., IV, 1950, 487);
Повітря було важке, пересякле гниллю й тютюновим димом (Кобр., Вибр., 1954, 124).
Словник української мови (СУМ-11)