перетин

ПЕРЕ́ТИН, у, ч.

1. Те саме, що перетина́ння.

Принцип дії генератора заснований на явищі електромагнітної індукції, тобто виникнення електричного струму у замкненому провіднику при перетині ним магнітних силових ліній (Автомоб., 1957, 220).

2. Місце схрещування, перетинання чого-небудь.

Житомир розташований на лівому березі річки Тетерів, притоки Дніпра, на перетині залізничних ліній Фастів — Новоград-Волинський і Козятин — Жлобин (Визначні місця Укр., 1958, 197);

На непокірний скелястий перетин Дніпра впав погляд Потьомкіна (Рудь, Гомін.., 1959, 30).

3. Поверхня, площина, по якій що-небудь перетнуте, розрізане.

Математичним горизонтом називається лінія перетину небесної сфери з горизонтальною площиною, яка проходить через центр небесної сфери (Астр., 1956, 18).

∆ Золоти́й пере́тин — застосовувана у стародавніх живописі, графіці, архітектурі пропорція, у якій одна частина відноситься до другої, як все ціле до першої частини; гармонійний поділ, золотий переріз.

Нема сумніву в тому, що народним майстрам був добре відомий .. класичний принцип золотого перетину (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 64).

Значення в інших словниках

1. перетин — (поверхня, на якій щось розрізане) розтин, розріз, переріз.  Словник синонімів Полюги
2. перетин — пере́тин іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. перетин — (ліній) перехрещення, перехрестя; (конуса) перекрій, переріз, розріз; (дія) перетинання.  Словник синонімів Караванського
4. перетин — -у, ч. 1》 Те саме, що перетинання. 2》 Місце схрещування, перетинання чого-небудь. 3》 Поверхня, площина, по якій що-небудь перетнуте, розрізане.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. перетин — Пере́ти́н, -ну; -ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. перетин — ПЕРЕ́ТИН, у, ч. 1. Те саме, що перетина́ння. Принцип дії генератора заснований на явищі електромагнітної індукції, тобто виникнення електричного струму у замкненому провіднику при перетині ним магнітних силових ліній (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
7. перетин — ПЕРЕ́ТИН (поверхня, площина, по якій щось розрізане), ПЕРЕ́РІ́З, РО́ЗТИН, РО́ЗРІЗ. Добрива надходять у бачки культиватора самопливом через шланг дуже малого перетину (з журналу)...  Словник синонімів української мови
8. перетин — Перетин, -ну м. Перерывъ. Українці живуть тепер скрізь без перетину по цілій Полтавщині.  Словник української мови Грінченка