перетлівати
ПЕРЕТЛІВА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕТЛІ́ТИ, і́є, док.
1. Псуватися від гниття, дії вологи і т. ін.
Селянин майже не відчуває духу поту, бо щоденно купається чи мліє в ньому. Хліборобська одежа перетліває не стільки від часу, скільки від гарячої роси тіла (Стельмах, І, 1962, 634);
Покінчивши з загорожами, молодий господар взявся до роботи: перекрив із дідом Інокентієм хлів (стара крівля зовсім перетліла) (Тют., Вир, 1964, 263);
// Піддаватися процесу гниття.
Коли я помру і кістки перетліють У темній забутій могилі, — Кохання не зникне (Крим., Вибр., 1965, 290);
В тріщинах набивалося листя, щоб перетліти і віддати себе землі (Тют., Вир, 1964, 434);
// перен. Повільно конати, гинути.
— Де ж пак! Скільки ми таборів врятували! Скільки б там душ перетліло! (Гончар, III, 1959, 192).
2. Згоряти без полум’я.
— Вже горів [танкіст], кажуть, зовсім, комбінезон на ньому перетлів — ледве жінки водою загасили (Гончар, IV, 1960, 42);
В залізній пічці вже перетліли на попіл головешки (Сміл., Зустрічі, 1936, 223);
*У порівн. Мишка поховали.. Старий Прохор не плакав, він тільки зчорнів на вугіль, наче всередині йому все перетліло (Мик., II, 1957, 103);
// перен. Мучитися від тяжких думок, сумнівів, страху і т. ін.
Отак, перекипаючи і перетліваючи у тяжких роздумах-сумнівах, незчувся, як голоси закоханих стихли (Речм., Твій побратим, 1962, 144);
Від своїх тривог і чекань вона так уже перетліла та перемліла, що не бачила перед собою й світу (Чорн., Потік.., 1956, 348).
◊ Все (життя́) перетлі́ло — все пройшло, минуло.
Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєм, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Вовчок, VI, 1956, 304);
Микола довго стояв і думав, а потім тихо промовив, махнувши рукою: — Все померло, й сліду не зосталось. Марно перегоріло й перетліло моє життя і тепер зостався тільки попіл, доки його не поглине свята земля (Н.-Лев., II, 1956, 257);
Душа́ перетлі́ла; Душе́ю (се́рцем) перетлі́ти — знемогти від тривоги або страху.
— Ой сину мій, сину, — думала мати. — Як же в мене за тебе душа перетліла, та й зараз спокою немає (Цюпа, Грози.., 1961, 111);
Невже через її недбальство загинув Любчик? Не віриться. Скільки перетлів душею Юрій за ці години сидіння в парку (Хижняк, Невгамовна, 1961, 239);
Перетлі́ло на ву́гіль — все пройшло, загинуло.
[Ольга:] Всю вулицю загородили, як після пожежі. [Кряж:] Була пожежа, дочко. Отут (б’є себе в груди) все на вугіль перетліло… (Зар., Антеї, 1962, 207).
Словник української мови (СУМ-11)