перечікувати

ПЕРЕЧІ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЧЕКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Очікувати деякий час початку чого-небудь або чекати якийсь час, перебуваючи де-небудь, у якомусь стані і т. ін.; пережидати.

Зоя перечікує, поки Торон проходить мимо, і потім довго дивиться йому вслід (Собко, Любов, 1935, 46);

Їй здається, що панові Валер’янові після його промов на мітингах небезпечно сидіти вдома. Лучче б перечекати цей лихий день десь у сусідів, в певному місці (Коцюб., II, 1955, 169);

Трохи перечекавши, дівчата зайняли й собі місця, взялися за ложки (Оров., Зел. повінь, 1961, 37);

*У порівн. Стоїмо під берегом. Вражіння таке, мов перечікуємо дощ (Хотк., II, 1960, 407).

Значення в інших словниках

1. перечікувати — перечі́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перечікувати — Вичікувати, пережидати, перечасовувати; док. перегодити.  Словник синонімів Караванського
3. перечікувати — див. ждати  Словник синонімів Вусика
4. перечікувати — [пеиреич’ікуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
5. перечікувати — -ую, -уєш, недок., перечекати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. Очікувати деякий час початку чого-небудь або чекати якийсь час, перебуваючи де-небудь, у якомусь стані і т. ін.; пережидати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. перечікувати — Перечі́кувати, -чі́кую, -чі́куєш; перечека́ти, -чека́ю, -чека́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. перечікувати — ПЕРЕЧІ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЧЕКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод. Очікувати деякий час початку чого-небудь або чекати якийсь час, перебуваючи де-небудь, у якомусь стані і т. ін.; пережидати.  Словник української мови у 20 томах
8. перечікувати — ПЕРЕЧЕКА́ТИ що, де, у кого і без додатка (провести деякий час, чекаючи початку або закінчення чогось), ПЕРЕЖДА́ТИ, ПЕРЕБУ́ТИ, ПЕРЕЧАСУВА́ТИ розм., ПЕРЕГОДИ́ТИ розм.; ПЕРЕСТО́ЯТИ (стоячи, чекати закінчення чого-небудь, перев.  Словник синонімів української мови