перечікувати
ПЕРЕЧІ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЧЕКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод.
Очікувати деякий час початку чого-небудь або чекати якийсь час, перебуваючи де-небудь, у якомусь стані і т. ін.; пережидати.
Зоя перечікує, поки Торон проходить мимо, і потім довго дивиться йому вслід (В. Собко);
Козаки .. перечікували, коли втихомиряться потривожені нападом шведські гарнізони (Ю. Мушкетик);
Їй здається, що панові Валер'янові після його промов на мітингах небезпечно сидіти вдома. Лучче б перечекати цей лихий день десь у сусідів, в певному місці (М. Коцюбинський);
Трохи перечекавши, дівчата зайняли й собі місця, взялися за ложки (П. Оровецький);
* У порівн. Стоїмо під берегом. Вражіння таке, мов перечікуємо дощ (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)