перламутр
ПЕРЛАМУ́ТР, у, ч. Внутрішній шар черепашок деяких морських і прісноводних молюсків, що має мінливе забарвлення і використовується як цінний матеріал для виготовлення гудзиків, прикрас і т. ін.
Внутрішні стулки черепашок морських і прісноводних молюсків вкриті райдужною речовиною — перламутром (Веч. Київ, 20.XI 1958, 4);
Підбігла [господиня] до невеличкого, перламутром викладеного столика (Фр., VI, 1951, 362);
Слідчий дістав з кишені канцелярський ножик з колодочкою, оздобленою перламутром (Чорн., Визвол. земля, 1959, 87);
*Образно. Сяйнув [Тимко] клавішним перламутром зубів (Тют., Вир, 1964, 474);
*У порівн. Палали і мінилися перламутром під першим промінням сонця кольорові вікна магнатських палаців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5).
Словник української мови (СУМ-11)