пернач

ПЕРНА́Ч, а́, ч. Старовинна зброя — коротка палиця з металевим наконечником на зразок оперення; символ влади у козаків.

— Ану-мо! За мною, діти! Бий їх на всю руку! — гукнув сотник і з перначем кинувся вниз на відступаючого ворога (Стар., Облога.., 1961, 75);

Попереду бунчужний ніс бунчук, а слідом з шапками під пахвою ішли полковники, курінні отамани і сотенні з перначами чи значками в руках, кому було що по стану положено (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256).

Значення в інших словниках

1. пернач — перна́ч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пернач — -а, ч. Полковницька булава, де на стрижні замість кулі було оперення із шести металевих пластинок, які стирчали у різні боки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пернач — ПЕРНА́Ч, а́, ч. Старовинна зброя – коротка палиця з металевим наконечником на зразок оперення; символ влади у козаків. – Ану-мо! За мною, діти! Бий їх на всю руку! – гукнув сотник і з перначем кинувся вниз на відступаючого ворога (М.  Словник української мови у 20 томах
4. пернач — I різновид булави; у ХVII ст. атрибут влади козацької старшини. II вид булави, гол. символ полковницької влади в Україні в XVII-XVIII ст.; срібна або визолочена палиця, дещо менша від булави, з верхівкою у вигляді кулі з 6-ма ажурними ребрами-пір'їнами.  Універсальний словник-енциклопедія
5. пернач — Пернач, -ча м. = пірнач.  Словник української мови Грінченка