персик
ПЕ́РСИК, а, ч.
1. Невелике південне плодове дерево з ланцетоподібними листками.
— Сашо, запиши: дикий мигдаль з персиком не схрещується (Довж., І, 1958, 420);
В долині персики цвітуть, А в горах знову сніг (Рильський, II, 1960, 130).
2. Запашний, соковитий плід цього дерева з жовтувато-червоною ворсистою шкіркою та великою борозенчастою кісточкою.
Синіють сливи, червонобокі повні персики вгинають гілля… (Гончар, III, 1959, 128).
Словник української мови (СУМ-11)