песький
ПЕ́СЬКИЙ, а, е, діал.
1. Песячий.
«Пустіть!.. — кричить Рябко: — не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!..» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51).
2. Уживається як лайливе слово.
Тільки не поклонись їй звичайненько, або пхни не бачачи, або що-небудь, то зараз і залящить: «Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень!» (Кв.-Осн., II, 1956, 177);
Хапає він [океан], тягне з долин Усе, що потрапить на очі, А потім іще, песький син, Заразливо, мило регоче (Гірник, Стартують.., 1963, 99).
Словник української мови (СУМ-11)