печальний
ПЕЧА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Сповнений печалі.
Десь у снігах печальна мати про сина згадує свого (Сос., II, 1958, 230);
*Образно. Осінь. Ліс стоїть задумливий, печальний (Мал., Думки.., 1959, 16);
// Який засмучує, завдає печалі.
Печальну вість сьогодні ми почули..: помер ашуг — любимий Сулейман (Гонч., Вибр., 1959, 123);
Було б невірно, якби я сказала, що самі тільки печальні спогади лишилися в моїй пам’яті (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 19);
Сухим тріском вплелися в печальну мелодію короткі черги автоматів (Перв., Дикий мед, 1963, 346);
// Який виражає печаль.
Печальний шлють очі погляд у сірі безодні [неба] (Хотк., ІІ,1966, 266).
2. Сповнений горя; тяжкий, безрадісний.
Було це тоді, коли кров і штики дала нам година печальна, коли на Вкраїну німецькі полки покликала рада Центральна (Сос., І, 1957, 449);
// Який викликає співчуття.
Печальна доля.
Словник української мови (СУМ-11)