пила
ПИЛА́, и́, ж.
1. Те саме, що пи́лка 1.
Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей (Л. Укр., III, 1952, 7);
Ми упевнено, Вміло тримаєм І кермо, І сокиру, й пилу (Дор., Єдність, 1950, 16);
Дзвінко співа електрична пила (Мур., Ідуть.., 1951, 175).
2. техн. Механізм, пристрій, основною робочою частиною якого є інструмент для пиляння.
Створено ряд конструкцій нових механізмів — вугільних пил, розрахованих на виймання вугілля без людей у вибої (Рад. Укр., 16.XI 1960, 2).
Словник української мови (СУМ-11)