пильщик
ПИ́ЛЬЩИК¹, а, ч. Те саме, що пиля́р.
Прибіг він до пильщиків, що близько дерева пиляли (Чуб., І, 1872, 51);
На високих березових козлах загойдалися пильщики, розрізуючи дві грубезні колоди (Кучер, Прощай.., 1957, 234).
ПИ́ЛЬЩИК², а, ч. Комаха родини перетинчастокрилих, звичайно шкідлива для рослин.
Роздовбуючи гнилу деревину, відриваючи кору, дятел знищує тисячі личинок короїдів, лубоїдів, пильщиків (Корисні птахи, 1950, 54);
Яблуневий пильщик.. пошкоджує зав’язь плодів яблуні і викликає їх осипання (Сад. і ягідн., 1957, 319).
Словник української мови (СУМ-11)