писало
ПИ́САЛО, а, с., заст. Перо (для писання).
Він неодмінно хотів навчитися писати, а його зашкарублі на важкій праці руки не слухались очей та голови і зовсім не туди, куди треба, вели писало (Гр., II, 1963, 77);
Ярославові стало шкода дівчини, він кутав її в білячу ковдру, витирав їй сльози міцною своєю рукою, рукою мужа, що з однаковим спритом тримала меч і писало (Загреб., Диво, 1968, 382).
Словник української мови (СУМ-11)