писарина
ПИСАРИ́НА, и, ж. Зневажл. до пи́сар.
Панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (Рудан., Тв., 1956, 41);
Новий дідич.. законом приписаного «юстиціарія» не держав, а тілько якогось писарину (Фр., III, 1950, 42).
Словник української мови (СУМ-11)