письмак

ПИСЬМА́К, а́, ч.

1. рідко. Письменна людина.

Сопілку здумав нарядить [Гарасько]. Зробив, і як прийнявся грати, Хлоп’ята стали набігати І старики к йому ходить. Один із сих, мабуть, письмак, Сухий, кривий на праву ногу, Казав: «Молися, хлопче, богу, То будеш вік веселий так» (Укр. поети-романтики.., 1968, 578).

2. заст. Письменник.

Ті з галицьких письмаків, которі не могли сидіти зложивши руки, узялися за працю коло свого народу, стали писати для нього книжки (Драг., І, 1970, 343);

// зневажл. Те саме, що писа́ка 3.

— Ще й в газетах обсміють, опоганять і наглузуються якісь письмаки (Н.-Лев., IV, 1956, 268);

[Круста:] Ет, що там Цельз! Такий собі філософ, письмак, далекий від живого світа (Л. Укр., II, 1951, 401).

Значення в інших словниках

1. письмак — письма́к іменник чоловічого роду, істота письменна людина; письменник — арх. рідко  Орфографічний словник української мови
2. письмак — див. письменник  Словник синонімів Вусика
3. письмак — -а, ч. 1》 рідко. Письменна людина. 2》 заст. Письменник. || зневажл. Те саме, що писака 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. письмак — Письма́к, -ка́; -маки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. письмак — ПИСЬМА́К, а́, ч. 1. рідко. Письменна людина. Сопілку здумав нарядить [Гарасько]. Зробив, і як прийнявся грати, Хлоп'ята стали набігати І старики к йому ходить.  Словник української мови у 20 томах
6. письмак — ПИСА́КА зневажл. (плідний, але бездарний письменник, журналіст), БОРЗОПИ́СЕЦЬ ірон., БАЗГРА́Ч ірон., ПИСЬМА́К заст.; ГРАФОМА́Н (той, хто прагне до письменницької діяльності, не маючи до цього хисту); ВІРШОМА́З зневажл., ВІРШОРО́Б зневажл.  Словник синонімів української мови
7. письмак — Письмак, -ка м. 1) Грамотей. Борз. у. Аж тут обізветься письмак до громади. К. Досв. 77. 2) Плохой писатель. Засіли письмаки собором у сто душ. К. Дз. 118.  Словник української мови Грінченка